Bible verses about "god creating the world" | Ukrainian

¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.

¹ На початку Бог створив Небо та землю.

¹ На початку Бог створив Небо та землю.² А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.³ І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.⁴ І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.⁵ І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.⁶ І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.⁷ І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.⁸ І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.⁹ І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.¹⁰ І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.¹¹ І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.¹² І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.¹³ І був вечір, і був ранок, день третій.¹⁴ І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.¹⁵ І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.¹⁶ І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.¹⁷ І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,¹⁸ і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.¹⁹ І був вечір, і був ранок, день четвертий.²⁰ І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.²¹ І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.²² І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!²³ І був вечір, і був ранок, день п'ятий.²⁴ І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.²⁵ І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.²⁸ І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!²⁹ І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!³⁰ І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.³ І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.⁵ І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.⁶ І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.⁷ І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.⁹ І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.¹⁰ І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.¹¹ Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.¹² А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.¹³ Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.¹⁴ А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.¹⁵ І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.¹⁷ Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.²⁰ І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.²³ І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.²⁴ Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.²⁵ І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?² І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,³ але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.⁴ І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!⁵ Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.⁶ І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.⁷ І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.⁸ І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?¹⁰ А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.¹¹ І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?¹² А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.¹³ Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.¹⁵ І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.¹⁶ До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.¹⁷ І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.¹⁸ Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.¹⁹ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.²⁰ І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.²¹ І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.²² І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.²³ І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.²⁴ І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа.² А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.³ І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.⁴ А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,⁵ а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.⁶ І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?⁷ Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.⁹ І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого?¹⁰ І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі.¹¹ А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки.¹² Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.¹³ І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести.¹⁴ Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене.¹⁵ І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.¹⁶ І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену.¹⁷ І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох.¹⁸ І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла.²⁰ І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду.²¹ А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку.²² А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою,²⁴ і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.²⁶ А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.

¹ Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу.² Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина.³ І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф.⁴ І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок.⁵ А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.⁶ І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша.⁷ І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок.⁸ А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ.⁹ І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана.¹⁰ І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.¹¹ А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він.¹² І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла.¹³ І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок.¹⁴ А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він.¹⁵ І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда.¹⁶ І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.¹⁷ А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він.¹⁸ І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха.¹⁹ І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок.²⁰ А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.²¹ І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха.²² І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок.²³ А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ.²⁴ І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.²⁵ І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив.²⁶ І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок.²⁷ А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.²⁸ І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив,²⁹ ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв.³⁰ І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок.³¹ А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він.³² І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.² І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.⁵ І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.⁶ І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.⁷ І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.⁸ Але Ной знайшов милість у Господніх очах.⁹ Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.¹⁰ І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.¹¹ І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством.¹² І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.¹³ І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.¹⁴ Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору.¹⁵ І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.¹⁶ Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.¹⁷ А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!¹⁸ І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою.¹⁹ І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.²⁰ Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.²¹ А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.²² І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.² Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.³ Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.⁴ Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!⁵ І зробив Ной усе, як звелів був Господь.⁶ А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.⁷ І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.⁸ Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,⁹ по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.¹⁰ І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.¹¹ Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.¹² І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.¹³ Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,¹⁴ вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.¹⁵ І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.¹⁶ А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.¹⁷ І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.¹⁸ І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води.¹⁹ І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.²⁰ На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.²¹ І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.²² Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.²³ І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.²⁴ І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.

¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.² І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.³ І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.⁵ І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.⁶ І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.⁷ І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.⁸ І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.⁹ Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.¹⁰ І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.¹¹ І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.¹² І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!¹⁴ А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи:¹⁶ Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.¹⁷ Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.¹⁸ І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.¹⁹ Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.²¹ І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.²² Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

¹ І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!² І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.³ Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.⁴ Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.⁵ А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.⁶ Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.⁷ Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!⁸ І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:⁹ А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.¹⁰ І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.¹¹ І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.¹² І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:¹³ Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.¹⁴ І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.¹⁵ І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.¹⁶ І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.¹⁷ І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.¹⁸ І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.¹⁹ Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.²⁰ І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.²¹ І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.²² І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.²³ Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.²⁴ А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.²⁵ І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!²⁶ І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!²⁷ Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!²⁸ А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.²⁹ А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

¹ Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі:² Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.³ А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма.⁴ А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани.⁵ Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.⁶ А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.⁷ А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.⁸ Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів.⁹ Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.¹⁰ А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.¹¹ З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах,¹² і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике.¹³ А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів,¹⁴ і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.¹⁵ А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета,¹⁶ і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина,¹⁷ і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина,¹⁸ і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина.¹⁹ І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.²⁰ Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.²¹ А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів.²² Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.²³ А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш.²⁴ А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.²⁵ А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.²⁶ А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,²⁷ і Гадорама, і Узала, і Диклу,²⁸ і Увала, і Авімаїла, і Шеву,²⁹ і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.³⁰ А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої.³¹ Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.³² Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

¹ І була вся земля одна мова та слова одні.² І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.³ І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.⁴ І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.⁵ І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.⁶ І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.⁷ Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.⁸ І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.⁹ І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.¹⁰ Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.¹¹ І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.¹² А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.¹³ І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.¹⁴ Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.¹⁵ І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.¹⁶ Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.¹⁷ І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.¹⁸ Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.¹⁹ І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.²⁰ А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.²¹ І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.²² А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.²³ І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.²⁴ А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.²⁵ І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.²⁶ Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.²⁸ Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.²⁹ І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.³⁰ А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.³¹ І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.³² І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

²³ Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!

³ Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.³ І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.⁵ І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.⁶ І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.⁷ І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.⁹ І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.¹⁰ І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.¹¹ Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.¹² А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.¹³ Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.¹⁴ А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.¹⁵ І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.¹⁷ Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.²⁰ І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.²³ І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.²⁴ Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.²⁵ І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

¹⁶ Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!

¹² Я землю вчинив і створив людину на ній, небеса Я руками Своїми простяг і про їхні зорі звелів.

³ Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

¹ На початку Бог створив Небо та землю.² А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.³ І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.⁴ І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.⁵ І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.⁶ І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.⁷ І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.⁸ І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.⁹ І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.¹⁰ І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.¹¹ І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.¹² І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.¹³ І був вечір, і був ранок, день третій.¹⁴ І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.¹⁵ І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.¹⁶ І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.¹⁷ І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,¹⁸ і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.¹⁹ І був вечір, і був ранок, день четвертий.²⁰ І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.²¹ І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.²² І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!²³ І був вечір, і був ранок, день п'ятий.²⁴ І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.²⁵ І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.²⁸ І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!²⁹ І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!³⁰ І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.